Сьогодні вартість харчових продуктів у торгівельних мережах зростає з кожним днем. Проте, ціни можна знизити. Для цього потрібно, щоб держава нарешті почала регулювати взаємовідносини між виробниками та торгівельними мережами.
Найголовніше — має вирішитись проблема несвоєчасних розрахунків ритейлерів за взяті на реалізацію товари. Тоді і ціни у магазинах знизяться, і надходження до державного бюджету зростуть.
Наразі виробники харчових продуктів повністю залежать від торгівельних мереж. Система працює наступним чином: виробник постачає свої товари до магазинів, але гроші за них отримує лише за три-чотири місяці, тому що діє відстрочка платежів за поставлену продукцію.
Наприклад — з ковбасними виробами — зараз відстрочка платежів становить від 90 до 120 днів. І це при тому, що строк реалізації такої продукції — два тижні. Тобто, таку ковбасу вже давно продали, але гроші її виробнику надійдуть, як мінімум за три місяці. Увесь цей час кошти виробника працюють не на нього, як це має бути, а на ритейлера. І можна лише уявити, скільки вони разів обертаються в них.
Але є ще більш нагальна проблема — спосіб повернення коштів виробникам. Минає 120 днів, за договором відведені ритейлеру на повернення коштів виробнику, а власники торгівельної мережі кажуть: «Потім заплатимо». В такій ситуації у виробника немає абсолютно ніяких важелів впливу для повернення грошей за реалізовану магазинами продукцію.
Влада лише радить звертатися до суду. В той самий час вже навіть у Євросоюзі визнали, що це не робочий механізм, адже є так звана «комерційна помста», яку у країнах ЄС занесли до недоброчесних торгових практик. Проблема в тому, що якщо виробник звернеться до суду з позовом на ритейлера, його товар просто приберуть із полиць супермаркетів, причому не лише однієї мережі, а й усіх найбільших мереж.
Має вирішитись проблема несвоєчасних розрахунків ритейлерів за взяті на реалізацію товари. Тоді і ціни у магазинах знизяться, і надходження до державного бюджету зростуть.
Тому виходить, що за допомогою судів виробник не може захистити свої права. Це має робити держава, в особі державного органу — контролювати умови договорів між виробниками та торгівельними мережами, а також терміни сплати за цими договорами. У низці країн ЄС це контролює Антимонопольний комітет. Два дні прострочення за договором — штраф. Тому ритейлеру вигідніше вчасно сплачувати виробниками гроші за реалізований товар.
Отже проблему розрахунків між виробниками та ритейлерами варто розглядати у двох аспектах. Перший: тривалість відстрочки платежу за договором, другий: захист постачальника від несвоєчасних розрахунків.
Сьогоднішній підхід, коли виробник отримує гроші за поставлену продукцію лише за 90−120 днів, або ж взагалі не отримує, утворює величезну діру в бюджеті будь-якого підприємства. Як наслідок: зменшується кількість переробних підприємств, дорожчає продукція, а також з’являються проблеми з обіговими коштами у виробників. Натомість це призводить до збільшення частки імпорту у роздрібному продажу України та збільшенні експорту сировини. Страждають від цього насамперед прості українці, адже харчові продукти для них лише підвищуються у ціні.