Існує думка, що після перемоги Україну чекає небачений інвестиційний бум. І вона має під собою підстави, адже вже зараз можна оцінити масштаби майбутніх фінансових вливань.
Так, на нещодавній конференції з відновлення України в Лондоні ЄС, Велика Британія та світові фінансові інститути анонсували виділення 60 млрд євро на підтримку та відбудову країни. І хоча основні грошові потоки на відновлення будуть після перемоги, визначати, як саме відбудовувати країну, потрібно вже зараз. Ще до закінчення війни ми повинні зрозуміти, що допоможе країні зробити значний економічний прорив. І спрямовувати інвестиції саме в ці стратегічні напрями.
Наприклад, економічне диво Німеччини, що сталося після поразки цієї країни в Другій світовій війні, стало результатом цілеспрямованої роботи з ліквідації товарного дефіциту, швидкого відновлення зруйнованої промисловості та інфраструктури, повернення країни на світові ринки та, як наслідок, зростання рівня життя населення.
Я вважаю, що в Україні стратегічним фундаментом відновлення має стати зміцнення експортної моделі розвитку. Однак, вона повинна бути орієнтована не на сировину, як раніше, а на всі групи товарів. Особливо на продукцію з високою доданою вартістю.
Читайте також: Олександр Мироненко Ryanair інвестує $3 млрд в Україну. Що не так із цією заявою?
По-перше, така модель є історично природною для України — економіка країни є експортоорієнтованою. До повномасштабної війни частка експорту у ВВП становила 35%. Зараз показник зменшився. За даними Держстату, у 2022 році експорт впав майже вдвічі. Насамперед через блокаду росією морських портів і руйнування флагманів експорту — «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча. Значно впало і виробництво. Переробка — наполовину, а сільське господарство, енергетика та добувна промисловість — на третину. Це сталося внаслідок руйнувань, окупації та бойових дій у промислових районах.
По-друге, зростання продажів за кордон товарів з високою доданою вартістю матиме ефект економічного пожвавлення в інших, «неекспортних» секторах. Яскравий приклад — логістика. Адже ключовими напрямами інвестування є не лише виробництво, а й транспортні потужності, залучені в експортних ланцюжках.
Наприклад, Дніпро — потужна транспортна артерія. До війни країна не повністю використовувала свої можливості. Дніпро був лише частково залучений в експортних ланцюжках. Зараз, після підриву Каховської ГЕС, використання річки або неможливе, або потребує значних фінансових вливань. Проте річки — надзвичайно перспективний напрям розвитку. Можливо, один із головних для інвестицій в Україну. Наші річки — артерії, які потрібно використовувати з користю для економіки.
Що ще допоможе швидко відновити економіку України
Орієнтація на скорочення імпорту в Україну та розвиток внутрішньої промисловості. До війни, у 2021 та 2020 роках, обсяг імпорту перевищував експорт майже на $5 млрд. Найбільше товарів Україна імпортувала з Китаю, Німеччини та РФ. Зараз розрив між обсягом імпорту та експорту збільшився.
Читайте також: Роман Сульжик Каста професіоналів та рецепт українського економічного дива
Останні півтора року показали, що власне виробництво — це основа безпеки країни. Пам’ятаєте найгостріші моменти, коли з супермаркетів зникли продукти першої необхідності? Тоді втриматися допомогли українські виробники. Багато транснаціональних компаній або припинили відвантаження в Україну, або зупинили роботу в країні.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Можливості для розвитку внутрішнього виробництва в Україні є, і вони практично необмежені. За умови доступного фінансування можна випускати майже що завгодно.
Особлива підтримка українських підприємців. Для розвитку вітчизняного виробництва потрібні мінімальні ставки за кредитами та державні гарантії.
Страхування ризиків для зовнішніх інвесторів. Зовнішнім інвесторам потрібні прозорі умови та нові форми страхування активів з урахуванням ризиків. Якщо страхові компанії зможуть розробити механізм страхування українських активів для західних інвесторів, то охочих стати частиною української економіки однозначно буде більше.
Рівні умови для бізнесу
На українському ринку мають залишитися лише легальні компанії. Це настільки важливо, що має стати державною програмою і бути під постійним громадським моніторингом. Існування компаній, що працюють «в чорну» або «в сіру» спотворює чесну конкуренцію, роблячи роботу підприємств, які працюють виключно в правовому полі, менш ефективною.
Стратегічним фундаментом відновлення має стати зміцнення експортної моделі розвитку
Ліквідація контрабанди та підпільного виробництва. Україна зазнає колосальних прямих збитків від несплати податків до бюджету. Лише від фальсифікації та контрабанди пального, тютюну й алкоголю щорічні збитки становлять 50 мільярдів гривень. А ще є інші товари, які виробляються в кустарних умовах з невідомо яких складників. Тільки за останні місяці правоохоронці закрили з десяток підпільних виробництв різноманітних товарів.
Треба розуміти, що контрабанда забирає майбутнє українського виробника. Позбавляє його перспективи на власному ринку. Мито на іноземні товари має стимулювати вітчизняного виробника, давати йому можливість для зростання всередині країни. Адже митниця створена не тільки для того, щоб заробляти кошти для держави, а й для того, щоб захищати розвиток бізнесу в країні.
Економічний патріотизм
З одного боку, «купуй українське» має стати національною ідеєю. Це стимулюватиме вітчизняну економіку як на макро, так і на мікрорівні. З іншого — це має стимулювати виробника випускати продукцію дійсно високої якості. Український товар має стати по-справжньому найкращим.
Боротьба з корупцією
Корупція суттєво гальмує економічний розвиток країни. Тому має з’явитися жорстке регулювання та громадський контроль. Закон має діяти однаково для всіх. Якщо хтось має «додаткові можливості» — це відчуває весь бізнес. І ці «можливості» хочуть мати всі. Так живиться корупція. Бізнес сам її годує.
Ми обрали для себе європейський шлях розвитку. Тому важливо, щоб чесна поведінка стала суттєвим фактором не лише для держслужбовців на роботі, а й для кожної людини в усіх сферах життя. Треба принаймні до цього прагнути.
Насамкінець хочу навести приклад: у 1990 р. ВВП України ($93,5 млрд у поточних цінах) перевищував сумарний ВВП Чехії (40,5 млрд) та Румунії (39 млрд), а також обсяг виробництва Польщі (66 млрд) та Ізраїлю (59 млрд). Я не кажу вже про Грузію. Потенціал України порівняно з Грузією у 1990 році дуже відрізнявся. Грузія мала найгірші стартові позиції. Основною галуззю економіки було сільське господарство, гідроенергетика та туризм. Водночас Україна розпочинала свою незалежність із розвинутими промисловими галузями — від мікроелектроніки до авіакосмічної галузі. Ці галузі не є панацеєю, наша країна має величезний потенціал. Якщо його ефективно використати, Україна зможе увійти до списку країн-лідерів.
Адже якщо вдалося Грузії, то вдасться й Україні.