Наразі Україна вже другий рік потерпає від безпрецедентного тиску у військовому плані. Але окрім збройної агресії, ворог також намагається позбавити нашу державу економічної самостійності: руйнує енергетику, інфраструктуру, логістику, виробництво… Отже для того, щоб виграти цю війну, нам необхідно вистояти у невизначено довгій перспективі. А це неможливо без відновлення втраченої промисловості.
Владислав Варнавський,
За даними експертних оцінок збитки промисловості і пошкодження підприємств внаслідок військових дій становлять десятки мільярдів доларів. Тут вже не йде мова про повернення до первісного стану, ці підприємства потрібно фактично зводити заново ще й можливо в іншому місці. Таке переродження промисловості може відбуватись лише із застосуванням найкращих практик та технологій, які враховують глобальні тенденції та сучасні вимоги. Одна з таких вимог — максимальна декарбонізація. І як це не дивно, подібні проєкти вже імплементовані в Україні. Один з них — це впровадження новітніх методів виплавки сталі, які вже зараз скорочують викиди вуглецю в десятки разів і можуть виступати прототипом нашої майбутньої промисловості, яка забезпечуватиме відбудову держави, підтримуватиме наш військово-промисловий комплекс, а також і надалі зберігатиме свою конкурентоспроможність на світових ринках.
У 2005 році ані в Україні, ані в світі ще ніхто серйозно не говорив про «зелену» металургію та масштабне скорочення викидів парникових газів. Але саме тоді на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі компанія «Інтерпайп» ухвалила рішення про закриття мартенівського цеху. Тоді і почалось проєктування електросталеплавильного комплексу «Інтерпайп Сталь», який першим в Україні почав використовувати найкращі доступні технології та методи (НДТМ) при електродуговій виплавці сталі.
Це рішення відповідає загальному світовому тренду — відмові від вугілля та коксу, яке використовується в доменних печах. Також на відміну від застарілого мартенівського виробництва, такий процес триває не шість-вісім годин, а лише годину. Відповідно, виробництво сталі в електродуговій сталеплавильній печі потребує менше ресурсів та є більш екологічним завдяки меншому споживанню викопного палива на відміну від використання природного газу і мазуту в мартенівських печах.
Ще одна цікава особливість цього проєкту на випередження часу — підземна кабельна лінія електропередач. Звісно, на той час ніхто не думав про ракетні обстріли і такі потужні лінії прокладали в повітрі на опорах. Але через таке будівництво ЛЕП громади втратили б чимало землі, оскільки біля таких об’єктів повинна бути санітарна зона. Тож вирішили будувати підземну лінію, яка більш екологічна і, як виявилось, безпечніша з огляду на роботу під час військових дій.
«Інтерпайп Сталь» побудовано «під ключ» компанією Danieli із врахуванням усіх передових технологій у металургії. Окрім десятикратного зменшення викидів парникових газів на «Інтерпайп сталі» у 2,2 рази зменшено споживання енергії на тонну сталі та скорочено споживання газу на 60 млн кубометрів в рік.
Фото: ІНТЕРПАЙП
Також підприємство обладнано сучасною системою газоочищення, яка ефективно вловлює пил, що утворюється в процесі виплавки сталі. Таким чином, у повітря потрапляє мінімум домішок. Також на підприємстві побудовано замкнений цикл споживання води. Вода для виробництва очищується і використовується повторно, що усуває будь-які скидання промислових стоків у водойми.
Це означає, що підприємство вже зараз виконує вимоги Директиви 2010/75/ЄС про інтегроване зменшення промислового забруднення, яка передбачає запровадження європейських норм викидів для української промисловості, так званих BAT-AEL — Emission Levels Associated with the Best Available Techniques, тобто рівні викидів, що відповідають НДТМ. BAT-AEL мають обов’язкову юридичну силу в країнах ЄС та закріплені Європейською Комісією в її окремих рішеннях, так званих «Висновках НДТМ» (BAT Conclusions).
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Наприкінці травня цього року Верховна Рада України прийняла у першому читанні законопроєкт 6004-д «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля», який дозволяє імплементувати вищевказану Директиву і розпочати реформу зменшення та контролю промислового забруднення. Це є одним з наших зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС. Нещодавно Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування вже рекомендував парламенту цей законопроєкт до розгляду у другому читанні.
Проте проєкт «Інтерпайп Сталь» вартістю $1 млрд — це також і найбільша інвестиція в українську промисловість за всі роки незалежності. Будівництво фінансувалось із залученням італійського експортно-кредитного агентства Sace, яке підтримувало італійського провідного виробника металургійного обладнання компанію Danieli. Обов’язковою умовою фінансування проєкту було залучення міжнародних аудиторів для перевірки дотримання європейських екологічних стандартів як під час інжинірингу й реалізації проєкту, так і в перші роки функціонування нового заводу.
Отже для ефективної модернізації промисловості в Україні має бути доступна не тільки інформаційно-консультаційна, законодавча й регуляторна база, вироблена та узгоджена із залученням міжнародних експертів відповідно до європейських стратегій та стандартів.
Найголовніше — повинні існувати та працювати ефективні фінансові механізми й інші стимули для розвитку промислового сектору, так само як це відбувається в європейських країнах.
Наприклад, за даними європейської сталеливарної асоціації Eurofer, інвестиції металургійних компаній ЄС у нові технології виплавки сталі для досягнення вуглецевої нейтральності мають становити близько €144 млрд, при цьому джерелом фінансування будуть не лише власні кошти компаній, а й державні фонди та доходи, отримані від системи торгівлі квотами на викиди CO₂.
І це дуже важливо з огляду на те, що 16 травня вступив в силу Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM) — європейський механізм вуглецевого коригування на кордоні. Вже з 1 жовтня 2023 року імпортери до ЄС починають звітувати за викиди парникових газів, а оплата вуглецевого мита розпочнеться з 2026 року. Цей механізм стосуватиметься більшої частини українського промислового експорту.
Який можливий вихід для діючої та майбутньої української промисловості, щоб зберегти конкурентоспроможність?
Оскільки у тексті Регламенту наразі відсутні спеціальні положення, які б виключали Україну із сфери дії СВАМ, сектор промисловості може бути зацікавлений у запровадженні системи СТВ з 2026 року, тобто фактично тоді, коли почнеться сплата вуглецевого мита. В такому випадку можна було б розраховувати на те, що кошти, сплачені за викиди вуглецю в Україні, залишаться в державі та будуть спрямовані на заходи декарбонізації. І ці кошти дуже важливо направляти на проекти у найбільш проблемних галузях, а не розчиняти їх у загальному бюджеті.
Варто зауважити, що ефективні фінансові механізми для України є найбільш критичними в цьому процесі, оскільки, як зазначено вище, більшу частину інфраструктури та промисловості доведеться відбудовувати наново і зробити це самотужки в поточних умовах просто неможливо.
Таким чином, як би це дивно не звучало, саме зараз ми маємо найкращий момент для «зеленої» відбудови. І якщо наша держава наважиться скористатись цією можливістю, створивши сприятливі умови у вигляді фінансової підтримки, то вже через один-два роки отримає неабиякі переваги перед іншими учасниками так званої «зеленої угоди». Думаю, що саме тому сьогодні ми спостерігаємо в ЄС справжній сплеск заяв про нові проєкти та програми в сфері декарбонізації: бо поки що нові технології — це рідкість, але вже через деякий час доведеться вступати в жорстку конкуренцію за поставки «зеленої» сировини, енергії або водню.