Аеропорти Внуково та Домодєдово в рф все частіше закривають через атаки БПЛА. В них вводять план Ковер, коли в небі виявляють об’єкти, що можуть становити загрозу. Хто нестиме відповідальність за інциденти, що можуть статися з повітряними суднами?
Кожна країна має суверенітет над власним повітряним простором. З суверенітету над повітряним простором випливає, що ніхто і ніщо не може змусити якусь країну закрити повітряний простір, якщо вона цього не хоче.
Водночас кожна країна має обов’язок забезпечити безпеку для цивільної авіації у своєму повітряному просторі. З такого обов’язку випливає необхідність виконувати рекомендації ІКАО щодо оцінки ризиків для цивільної авіації та за їх наявності й виявлення — закривати чи обмежувати простір і вживати інших заходів.
БПЛА, які зараз атакують росію, не виходять на крейсерську висоту для суден цивільної авіації. Однак можуть становити небезпеку в районі аеродромів, під час злету та посадок повітряних суден. Основна ж небезпека — від засобів протиповітярної оборони, що використовуються росією.
Ті, хто літає до росії, не зможуть посилатись на те, що їм було невідомо про ризики
Саме росія має обов’язок оцінити ризики польотів у своєму повітряному просторі та вживати необхідних заходів. Поки що це тимчасові закриття аеропортів, введення режиму Ковер.
Якщо станеться інцидент внаслідок атаки БПЛА чи роботи російської ППО, то розслідувати інцидент буде росія. Відповідати буде теж росія.
Страхування військових ризиків у повітряному просторі росії зараз або відсутнє або ж дуже дороге. Покружляти навколо аеропорту для авіакомпанії — дорого. Це пальне, час екіпажів, компенсації пасажирам, ламається ланцюжок рейсів перевізників.
Буде непросто довести, що це українські БПЛА. Буданов, наприклад, каже що БПЛА не летять з України. Вірити йому чи ні — не знаю.
PS752 було збито іранською системою ППО і нікому (крім Ірану спочатку) не прийшло в голову звинуватити гіпотетичні американські ракети в цій катастрофі. Коли Іран розгорнув системи ТОР біля аеропорту, то повинен був скоординувати військове та цивільне управління повітряним рухом і закрити простір, бо очевидною була небезпека. Також не могли запускати ракети, не маючи чіткої ідентифікації цілі як військової, та не повинні були давати дозвіл на зліт. Це очевидний випадок невиконання державою обов’язку забезпечити безпеку цивільної авіації.
У ситуації з MH17 Україна не мала контролю над територією, де сталася катастрофа і з якої було запущено ракету Бук. Україна та росія (ростовська зона польотної інформації) над зонами військових дій приймали приблизно однакове рішення — обмеження повітряного простору до певної висоти. Не було інформації, що лднр володіють засобами ППО та мають системи, які здатні уразити ціль на висоті польоту цивільного повітряного судна. Ані звіт розслідування авіаційної події за правилами ІКАО, ані кримінальне розслідування не прийшли до висновків, що незакриття повітряного простору Україною є у причинному зв’язку з катастрофою чи її причиною.