Що потрібно змінити в податковій системі
На думку Андрія Серветника, нам потрібна справжня податкова революція, яка подарувала б суспільству такі принципові зміни:
1.Транзакційні, а не «дискреційні» податки. Необхідна повна відмова від оподаткування «доходу» чи «прибутку» з перенесенням фокусу на оподаткування споживання.
2.Податки без податкових інспекторів. Зникає дискреція — і зникає чиновник, який контролює, регулює, нараховує та карає. Держава заощаджує на зарплатні для цього чиновника та уникає корупційних ризиків.
3.Вивільнення часу платників податків. Автоматизуємо оподаткування, робимо його «непомітним» для платника і забуваємо про стоси звітності та складне заповнення декларацій.
4.Податок як сплата за державний сервіс. Платник податку одним кліком у смартфоні міг би заблокувати витрачання сплачених ним грошей на речі, які він вважає непотрібними (барабани для бомбосховищ, ремонт щойно відремонтованої будівлі суду або нова дорога для власників Буковеля).
На превеликий жаль, зазначає експерт, все це поки що залишається лише фантазіями. Навряд чи український парламент впровадить настільки радикальні кроки. Тож, імовірно, в країни є шанс лише на косметичні зміни, які не зазіхатимуть на наявну систему, а коригуватимуть певні елементи — базу, ставки чи податкові пільги. І не факт, що відкоригують у кращий бік.
«Через це я пропоную обговорити поточну ситуацію з одним із найважливіших податків — ПДФО (податком на доходи фізичних осіб). Чи потрібно Україні змінювати правила його справляння і яких результатів можна буде досягти завдяки цим змінам?», — розмірковує Андрій Серветник.
Читайте також: Податкові перевірки ФОП: хто має право не платити штраф — пояснення юриста
Персональне оподаткування: недоліки та впровадження нових пільг
Оцінювати персональне оподаткування в Україні можна по-різному. З одного боку, начебто ставка українського ПДФО не є надмірною, а для дивідендних доходів існують пільгові ставки — 9% та 5%.
З іншого — вітчизняні правила персонального оподаткування, вважає експерт, є досить недосконалими та створюють суттєві проблеми для платників податку. Ось лише декілька прикладів:
1. Правила КІК (контрольованих іноземних компаній), які з 2022 року вимагають від українців, які мають бізнес за кордоном, звітувати про такий бізнес та його доходи. Варто зазначити, що в багатьох розвинутих країнах правил КІК для фізичних осіб взагалі немає.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
2. «Дискримінація» іноземних доходів українців. Класичний приклад — звільнення від оподаткування спадку або подарунка від близьких родичів, яке «не працює», якщо спадок отримано від родича, який жив за кордоном — тоді доводиться платити 18% податку. Або ж оподаткування дивідендів — українець сплачує лише 5% на прибутки від свого українського бізнесу, але 9% — на дивіденди від іноземної компанії.
3. Неякісні правила оподаткування інвестиційного доходу. Дуже багато українців, які працюють на іноземні компанії та отримують від роботодавців спеціальну винагороду у вигляді опціонів на акції, потрапляють в Україні під подвійне оподаткування: спочатку ПДФО треба сплачувати на вартість безкоштовно отриманих акцій, а потім і на повну суму доходу від їх продажу, адже витрат на придбання акцій не було, тож немає можливості зменшити суму доходу до оподаткування.
4. Штучно створене подвійне оподаткування доходів у різних країнах. Наявні в Україні правила отримання податкового кредиту дуже часто не дозволяють звільнити від українського податку дохід, отриманий за кордоном, щодо якого іноземний податок вже був сплачений. Але ще гіршою є ситуація, коли українець, який отримує заробітну плату в Україні, перебуває за кордоном, і через це іноземна держава також отримує право стягувати податок з цього доходу. За таких обставин, коли міжнародний договір надає право оподаткування іншій країні, Україна начебто має повернути платникові суму раніше стягнутого з нього ПДФО, але податківці відмовляються це робити, посилаючись на те, що механізм повернення податку відсутній у законодавстві.
До того ж вітчизняні правила персонального оподаткування, які були впроваджені задовго до війни, абсолютно не враховують реалії сьогодення. Ситуація, коли мільйони українців можуть не повернутися з-за кордону, вимагає від уряду адекватної реакції, і варто використати всі можливі засоби для залучення нових людських ресурсів, включно з впровадженням податкових пільг (ось лише декілька ідей):
1.Пільги для «недоміцильованих» резидентів (приклади: Кіпр, Великобританія, Португалія) — іноземці, які прибувають в Україну вперше та залишаються тут жити, мають звільнятися від податків за умови здійснення в Україні інвестицій у певному розмірі або ж створення нових робочих місць.
2.Пільги для українців, які повертаються додому після проживання за кордоном (приклад: Польща) — можна дозволити українцям, які довго мешкали в інших країнах, але вирішили повернутися, зменшувати свої податки на певну суму протягом кількох років.
3.Пільги для висококваліфікованих іноземців — найманих працівників (приклад: Кіпр) — можна зменшити ставку ПДФО для іноземців, які житимуть в Україні та отримуватимуть зарплату, що перевищує певний «поріг».
4.Пільги для «цифрових кочівників» (приклад: Хорватія) — можна звільнити від податків чи встановити пільгову ставку податку для іноземців, які переїхали до України та виконують дистанційну роботу для іноземних роботодавців чи замовників, якщо їхня заробітна плата перевищує певний «поріг».
«Всі ці кроки разом із виправленням найбільш кричущих недоліків поточної версії законодавства можуть дозволити Україні зробити вітчизняний режим персонального оподаткування дуже привабливим як для українських громадян, так і для потенційних висококваліфікованих і заможних мігрантів», — підсумовує Андрій Серветник.
Читайте також: Єдиний податок-2023. Експерт нагадав, що буде з технічним боргом за час війни в е-кабінеті