Складність завдання полягала в тому, що університет знаходився в місці, яке постійно прострілювали російські війська. А вікна лабораторії, де зберігався гербарій, і зовсім виходили на Дніпро, на лівому березі якого розташовувалися позиції окупантів.
До того ж, вченим належало подолати обмеження воєнного часу. У місті діяла комендантська година і пересуватися його вулицями можна було лише до 16.00. А сама лабораторія була опечатана місцевою поліцією, оскільки будівля донедавна була в руках росіян.
Але Мойсієнко і Ходосовцев зуміли подолати і ці перепони, отримавши дозвіл увійти в лабораторію.
Під час своєї першої поїздки вони вивезли всього один ящик із 700. Евакуація рослин вимагала багато часу, оскільки зразки потрібно було ретельно упакувати.
Але пізніше вчені скоротили час укладання рослин до трьох хвилин на одну коробку. І це під постійними обстрілами, кожен з яких міг закінчитися для вчених смертю.
Перед тим, як ботаніки мали забрати останню частину гербарію, лабораторія зазнала обстрілу. Але це не змогло змусити вчених відмовитися від своєї ідеї.
До 4 січня Мойсієнко закінчив завантажувати останні ящики колекції в кузов вантажівки. Він подорожував на захід майже два дні, подолавши близько 1000 кілометрів, перш ніж дістатися Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську. Саме тут працювали херсонські науковці. Через кілька днів будівлю ХДУ знову обстріляли.