Спочатку антарктичні покриви утворилися в результаті зворотного процесу. Вуглець тривалий час перебував в осадових породах і не викидався в атмосферу. Це призвело до формування більш прохолодного клімату приблизно 34 мільйони років тому. Тоді ж сформувалися антарктичні крижані щити, які, своєю чергою, посприяли зниженню рівня моря. Багато з живих істот, що мешкали в ті часи на Землі, не зуміли пристосуватися і вимерли.
Однак падіння рівня води спричинило й інші наслідки. Нові прибережні ділянки, не захищені океаном, стали вразливими до екстремальної ерозії. У відкладеннях містилося багато органічних залишків і рослинної маси. Під впливом кисню все це ставало їжею для мікробів, які викидали вуглець в атмосферу.
Описаний процес на короткий час зупинив перехід планети до «льодовикового» клімату. Хоча пізніше розвиток олігоцену все ж продовжився.
«Наша робота дає нам нову цінну інформацію про те, як клімат Землі може зазнавати різких змін і як це часто тісно пов’язано з біосферою і вуглецевим циклом», — повідомила Кірсті Едгар, мікропалеонтолог і палеоокеанограф із Бірмінгемського університету.