Затемнення Сонця не врятує льоди в Антарктиді (Фото:sugarek/Depositphotos) Останнім часом геоінженерія розглядається, як спосіб боротьби зі зміною клімату. Сюди входить і штучне затемнення Сонця, яке має зупинити танення льодів в Антарктиді. Однак нове дослідження показує, що це не спрацює. Аналіз провели вчені з Бернського університету. Їхню роботу було опубліковано в журналі Nature Climate Change. За словами гляціолога Йоганнеса Суттера, який брав участь у дослідженні, спостереження за Західною Антарктидою свідчать, що критична точка в таненні льодів уже настала або пройдена.
У регіоні зараз зима, проте кількість льоду набагато нижча за норму. Це частково пов’язано зі скороченням морського льоду, який затримував льодовики в Західній Антарктиді на суші. Танення вже відбувається швидше за прогнози. На цьому тлі рівень світового океану зростає, а прісна вода сповільнила океанічні течії та з часом призведе до їхнього руйнування.
Учені змоделювали різні стани крижаного покриву за рівнів викидів від низького до високого і з чотирма сценаріями інжекції стратосферного аерозолю. Результати показали, що розпорошення мільйонів тонн діоксиду сірки в стратосфері до 2050 року може відтягнути колапс, пов’язаний із таненням льодів. Однак метод спрацює тільки в поєднанні з декарбонізацією і низькими викидами відходів в атмосферу. При цьому останні все ще перебувають на високому рівні.
«Поки концентрація парникових газів в атмосфері залишається високою, управління сонячною радіацією, найімовірніше, доведеться продовжувати протягом століть, а можливо, і тисячоліть. Якщо стратегії управління сонячним випромінюванням раптово припиняться, то ми ризикуємо отримати переривчастий шок, під час якого станеться ще різкіше підвищення температури з серйознішими наслідками», — розповіли вчені.
Крім того, методика штучного затемнення Сонця несе інші ризики. Дослідники попередили про потенційну зміну погодних умов на рівні регіонів, а також інші непередбачені наслідки. При цьому безпосередньо розпилення діоксиду сірки в стратосфері не вирішить проблему концентрації вуглекислого газу в атмосфері та супутніх явищ, включно з окисленням океану.