Завдання трьох тіл, що являє собою фізико-математичну головоломку, стояло перед вченими понад 300 років з моменту формулювання законів руху Ісааком Ньютоном. У той час як орбіти двох об’єктів, що обертаються навколо один одного, можуть бути описані кількома математичними рівняннями, додавання третього об’єкта робить завдання значно складнішим через взаємодію їхніх гравітаційних сил.
Дослідники з різних країн об’єднали зусилля і, використовуючи суперкомп’ютерні розрахунки, виявили 12 000 нових орбіт для систем трьох тіл. Ці орбіти виявилися напрочуд різноманітними і складними, являючи собою цікавий об’єкт вивчення.
Іван Христов, головний автор дослідження з Софійського університету в Болгарії, висловив сподівання на те, що з використанням більш досконалих технологій можна знайти ще більше рішень цієї проблеми. Він зазначив, що системи трьох тіл трапляються у Всесвіті доволі часто, і ці нові рішення можуть бути цінними для астрономів, які досліджують різноманітність космічних систем.
Однак питання про стабільність цих орбіт залишається відкритим. Юхан Франк, астроном з Університету штату Луїзіана, висловив сумніви в тому, що ці орбіти можуть існувати в реальній природі, вказуючи на складні взаємодії між об’єктами, які часто призводять до їхнього розпаду на простіші конфігурації.
Незважаючи на це, нові рішення викликають неабиякий інтерес у науковому співтоваристві. Вони являють собою математичне диво і, незалежно від їхньої стабільності, можуть стати ключем до розширення знань у фізиці та астрономії. Це відкриття показує, що межі наукових можливостей все ще піддаються розширенню, і світ природи приховує в собі багато таємниць, які очікують на розгадку.